Вір у себе
Шлях
Важко жила людина на Землі. Мало у нього було кохання і багато страждань. Після смерті людина потрапила в рай. Від чадного запаху райських квітів груди його наповнилася щастям, і людина вигукнув:
– Господи! У раю життя – це блаженство, але на Землі вона сповнена горя. Подаруй людям свої небесні квіти, щоб зменшилася їх горе.
– Мої квіти давно ростуть на Землі. Ангели називають їх небесної втіхою, а люди – любов’ю, – пролунав відповідь.
– Я думав, небесні квіти ростуть тільки в раю! – Здивувався чоловік.
І почув відповідь:
– Вони ростуть скрізь, де є любов.
Боротьба
В душі кожної людини йде одвічна боротьба,яка схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк – це добро,надія,гарні вчинки,любов до ближнього,вірність,віра. Другий вовк – це зло,брехня,ненависть,погані наші вчинки,егоїзм.
– Хто ж тоді перемагає в цій боротьбі?
– Завжди перемагає той звір,якого ти сам годуєш.
– Хто ж тоді перемагає в цій боротьбі?
– Завжди перемагає той звір,якого ти сам годуєш.
Про знання
Один молодий чоловік вирішив здобути Знання. Відтак він почав шукати Вчителя. Але не просто Вчителя,а досконалого Вчителя. Багато країн він обійшов,поки нарешті не зустрів людину,котра відповідала всім його критеріям.
Він схилився до його ніг і промовив:
– За всіма ознаками,ви – досконалий Учитель і я хочу у вас навчатися.
– Це неможливо, – відповів той.
– Чому?
– Справа в тому,що я шукаю досконалого учня.
Він схилився до його ніг і промовив:
– За всіма ознаками,ви – досконалий Учитель і я хочу у вас навчатися.
– Це неможливо, – відповів той.
– Чому?
– Справа в тому,що я шукаю досконалого учня.
Шлях
– Чи важкий шлях до просвітлення?
– Він і не важкий,і не легкий.
– Чому?
– Тому що нема ніякого шляху.
– Як же тоді дійти до цілі?
– Не потрібно нікуди йти. Це шлях без відстані. Припинити йти,і ти досягнеш цілі…
– Він і не важкий,і не легкий.
– Чому?
– Тому що нема ніякого шляху.
– Як же тоді дійти до цілі?
– Не потрібно нікуди йти. Це шлях без відстані. Припинити йти,і ти досягнеш цілі…
ВСЕ В ВАШИХ РУКАХ
Впіймавши метелика і сховавши його в долонях,двоє учнів прийшли до свого Вчителя і запитали:
– Живий метелик чи мертвий?
А перед тим вони домовились,що коли він відповість ‘’мертвий’’,то вони розкриють долоні і він вилетить,а коли скаже ‘’живий’’ – непомітно зімкнуть і він загине… Мудрий Учитель відповів:
– Все в ваших руках.
– Живий метелик чи мертвий?
А перед тим вони домовились,що коли він відповість ‘’мертвий’’,то вони розкриють долоні і він вилетить,а коли скаже ‘’живий’’ – непомітно зімкнуть і він загине… Мудрий Учитель відповів:
– Все в ваших руках.
Сила бажання
Один юнак щоденно мучив мудреця запитанням: ‘’Як досягнути мудрості?’’ Тоді мудрецеві довелося відвести юнака до ріки і занурити у воду,незважаючи на його відчайдушний опір. Врешті-решт,давши юнакові можливість віддихатися,мудрець запитав його:
– Сину мій,чого ти хотів найбільше там під водою?
– Повітря! Повітря! Я хотів тільки повітря!
– А чи не віддав би ти перевагу багатству чи задоволенню,владі чи коханню?
– Ні,Господи,я хотів повітря і думав лише про повітря!
– Отож,запам’ятай,сину мій,якщо ти будеш прагнути мудрості з такою ж пристрастю,ти обов’язково досягнеш її!
– Сину мій,чого ти хотів найбільше там під водою?
– Повітря! Повітря! Я хотів тільки повітря!
– А чи не віддав би ти перевагу багатству чи задоволенню,владі чи коханню?
– Ні,Господи,я хотів повітря і думав лише про повітря!
– Отож,запам’ятай,сину мій,якщо ти будеш прагнути мудрості з такою ж пристрастю,ти обов’язково досягнеш її!
Як змінити світ
Один із великих мудреців написав у своїй автобіографії:
“Коли я був юнаком, основою всіх моїх молитов було бажання змінити світ.
Я просив:
– Господи,дай мені сили,щоби я міг змінити світ!
Мені все видавалося неправильним,несправедливим. Я був революціонером,я хотів змінити обличчя Землі.
Коли я подорослішав,я почав молитися так:
– Змінити всю Землю – це,мабуть,забагато; життя тим часом вислизає з моїх рук. Минула половина,а я ще не змінив жодної людини. Через те дозволь,о Господи,змінити хоч би мою сім’ю!
А коли я зістарівся,то усвідомив,що навіть сім’я – це надто багато. До мене прийшла мудрість,і я зрозумів,що якщо мені поталанить змінити самого себе,цього буде достатньо. І відтоді я почав молитися так:
– Господи,я все зрозумів,і тому хочу змінити тільки самого себе! Дозволь мені зробити це!
І тоді Бог відповів мені:
– Тепер вже в тебе не залишилося часу. Саме з цього слід було розпочинати. Ти повинен був подумати про це на самому початку.
Лікарський вирок
Лікар подумав і вирішив, що прийшов час розповісти хворому, що знаходиться на лікуванні в шпиталі, всю правду. – Думаю, я повинен повідомити вам цю звістку: у вас дуже серйозна важка хвороба, і ви з малою часткою ймовірності зможете прожити більше двох днів. Напевно, вам потрібно залагодити деякі справи вдома.
Чи хочете ви бачити кого не будь?
– Так, – тремтячим від хвилювання й переляку голосом відповів пацієнт.
– Кого ж? – Запитав лікар.
– Іншого лікаря.
Чи хочете ви бачити кого не будь?
– Так, – тремтячим від хвилювання й переляку голосом відповів пацієнт.
– Кого ж? – Запитав лікар.
– Іншого лікаря.
Земний шлях
Перед відправленням душі на землю, Бог покликав людину і сказав:
” Я відправляю тебе на землю. Тобі потрібно буде прожити важке життя, але я сподіваюся, що ти справишся і проживеш його гідно. Не забувай про мене, і я завжди буду поруч”.
Людина прожила важке, але довге і праведне життя. Прийшов його час і вона знову піднеслася на небеса. Коли вона знову зустрілася з Богом, Господь запитав людину, чи важко їй було.
– Так, дуже важко! – вигукнула людина.
– Але ти не забула мене, – відповів Господь,
– Дивися, от твоє життя бачиш? На карті йдуть два ланцюжки слідів? Я завжди йшов поруч з тобою.”
– Але Господи, дивися, коли мені було зовсім погано і важко, сліди тільки одні! Чому ж ти кидав мене в ці моменти?
– Дурний же ти, чоловіче, – зітхнув Творець.
– У ці хвилини я ніс тебе на руках.
” Я відправляю тебе на землю. Тобі потрібно буде прожити важке життя, але я сподіваюся, що ти справишся і проживеш його гідно. Не забувай про мене, і я завжди буду поруч”.
Людина прожила важке, але довге і праведне життя. Прийшов його час і вона знову піднеслася на небеса. Коли вона знову зустрілася з Богом, Господь запитав людину, чи важко їй було.
– Так, дуже важко! – вигукнула людина.
– Але ти не забула мене, – відповів Господь,
– Дивися, от твоє життя бачиш? На карті йдуть два ланцюжки слідів? Я завжди йшов поруч з тобою.”
– Але Господи, дивися, коли мені було зовсім погано і важко, сліди тільки одні! Чому ж ти кидав мене в ці моменти?
– Дурний же ти, чоловіче, – зітхнув Творець.
– У ці хвилини я ніс тебе на руках.
Про дружбу
По довгій, кам’янистій, виснажливій дорозі йшла людина з собакою. Йшла вона собі йшла, втомилася, собака теж утомився. Раптом перед ними – оазис! Прекрасні ворота, за огорожею – музика, квіти, дзюркіт струмка, словом, відпочинок.
– Що це таке? – запитав мандрівник у вартового.
– Це рай, ти вже вмер, і тепер можеш ввійти і відпочити по-справжньому.
– А є там вода?
– Скільки завгодно: чисті фонтани, прохолодні басейни…
– А поїсти дадуть?
– Усе, що захочеш.
– Але з мною собака.
– Шкодую, але з собаками не можна. Його доведеться залишити тут.
І мандрівник пішов далі. Через якийсь час дорога привела його на ферму. Біля воріт теж сидів вартовий.
– Я хочу пити – попросив мандрівник.
– Заходи, у дворі є колодязь.
– А мій собака?
– Біля колодязя побачиш поїлку.
– А поїсти?
– Можу почастувати тебе вечерею.
– А собаці?
– Знайдеться кісточка.
– А що це за місце?
– Це рай.
– Як так? Сторож біля палацу неподалік сказав мені, що рай – там.
– Бреше він. Там пекло.
– Як же ви, у раю, це терпите?
– Це нам дуже корисно. До раю доходять тільки ті, хто не кидає своїх друзів.
– Це рай, ти вже вмер, і тепер можеш ввійти і відпочити по-справжньому.
– А є там вода?
– Скільки завгодно: чисті фонтани, прохолодні басейни…
– А поїсти дадуть?
– Усе, що захочеш.
– Але з мною собака.
– Шкодую, але з собаками не можна. Його доведеться залишити тут.
І мандрівник пішов далі. Через якийсь час дорога привела його на ферму. Біля воріт теж сидів вартовий.
– Я хочу пити – попросив мандрівник.
– Заходи, у дворі є колодязь.
– А мій собака?
– Біля колодязя побачиш поїлку.
– А поїсти?
– Можу почастувати тебе вечерею.
– А собаці?
– Знайдеться кісточка.
– А що це за місце?
– Це рай.
– Як так? Сторож біля палацу неподалік сказав мені, що рай – там.
– Бреше він. Там пекло.
– Як же ви, у раю, це терпите?
– Це нам дуже корисно. До раю доходять тільки ті, хто не кидає своїх друзів.
Філіжанка кави
Група випускників престижного вузу, успішних, що зробили чудову кар’єру, прийшли в гості до свого старого професора. Під час візиту розмова зайшла про роботу: випускники скаржилися на численні труднощі й життєві проблеми.
Запропонувавши своїм гостям каву, професор пішов на кухню і повернувся з кавником і тацею, заставленою різними чашками: порцеляновими, скляними, пластиковими, кришталевими. Одні були прості, інші дорогі.
Коли випускники розібрали чашки, професор сказав: – Зверніть увагу, що всі красиві чашки розібрали, тоді як прості і дешеві залишилися. І хоча це нормально для вас – хотіти тільки краще для себе, але це і є джерело ваших проблем та стресів. Зрозумійте, що чашка сама по собі не робить каву краще. Найчастіше вона просто дорожча, але іноді навіть приховує те, що ми п’ємо. Насправді, все, що ви хотіли, була просто кава, а не чашка. Але ви свідомо вибрали кращі чашки, а потім роздивлялися, кому яка чашка дісталася.
А тепер подумайте: життя – це кава, а робота, гроші, становище, суспільство – це чашки. Це всього лише інструменти для підтримання та змісту життя. Те, яку чашку ми маємо, не визначає і не змінює якості нашого життя. Іноді, концентруючись тільки на чашці, ми забуваємо насолодитися смаком самої кави.
Найбільш щасливі люди – це не ті, які мають все найкраще, але ті, які отримуюють все найкраще з того, що мають.
Запропонувавши своїм гостям каву, професор пішов на кухню і повернувся з кавником і тацею, заставленою різними чашками: порцеляновими, скляними, пластиковими, кришталевими. Одні були прості, інші дорогі.
Коли випускники розібрали чашки, професор сказав: – Зверніть увагу, що всі красиві чашки розібрали, тоді як прості і дешеві залишилися. І хоча це нормально для вас – хотіти тільки краще для себе, але це і є джерело ваших проблем та стресів. Зрозумійте, що чашка сама по собі не робить каву краще. Найчастіше вона просто дорожча, але іноді навіть приховує те, що ми п’ємо. Насправді, все, що ви хотіли, була просто кава, а не чашка. Але ви свідомо вибрали кращі чашки, а потім роздивлялися, кому яка чашка дісталася.
А тепер подумайте: життя – це кава, а робота, гроші, становище, суспільство – це чашки. Це всього лише інструменти для підтримання та змісту життя. Те, яку чашку ми маємо, не визначає і не змінює якості нашого життя. Іноді, концентруючись тільки на чашці, ми забуваємо насолодитися смаком самої кави.
Найбільш щасливі люди – це не ті, які мають все найкраще, але ті, які отримуюють все найкраще з того, що мають.
Притча про любов
Важко жила людина на Землі. Мало у нього було кохання і багато страждань. Після смерті людина потрапила в рай. Від чадного запаху райських квітів груди його наповнилася щастям, і людина вигукнув:
– Господи! У раю життя – це блаженство, але на Землі вона сповнена горя. Подаруй людям свої небесні квіти, щоб зменшилася їх горе.
– Мої квіти давно ростуть на Землі. Ангели називають їх небесної втіхою, а люди – любов’ю, – пролунав відповідь.
– Я думав, небесні квіти ростуть тільки в раю! – Здивувався чоловік.
І почув відповідь:
– Вони ростуть скрізь, де є любов.
Притча про життя
Учень запитав у свого духовного наставника:
– Учителю, допоможи мені! Я дуже хочу бути мудрою і успішною людиною. Але в мене не виходить!
Учитель вирішив проаналізувати ситуацію і навіть довідатися докладніше, де причина таких думок:
– Чому ти так вирішив? – запитав вчитель.
– Мені бракує у житті мудрості. Багато рішень, що їх приймаю, на жаль, виявляються не вірними. Ось, наприклад, місяць тому переді мною був вибір, куди поїхати відпочивати: в гори чи до моря.
– І що саме ти вибрав?
– Я поїхав в гори.
– Чудове рішення, – сказав вчитель.
– Я теж так думав, – зітхнув учень. – Але весь місяць мого відпочинку в горах йшов дощ. А мої друзі тим часом чудово відпочили біля моря. І чому я не поїхав з ними? І такі ситуації часто відбуваються у моєму житті, – продовжував учень. – Учитель, підкажи, як мені стати мудрішим?
Учитель подумав і відповів:
– Це дуже легко: просто повір у свій вибір!
Будь-яке рішення, яке ми приймаємо – правильне! Ти ж не знаєш, що могло б трапитись з тобою на морі. Можливо, ти б підхопив якусь хворобу і пролежав би весь відпочинок у ліжку. Все дуже відносно. У кожному випадку важливо завжди займати активну позицію і вчасно приймати хоч якесь рішення. Будь-яке рішення краще, ніж відсутність любого рішення! Ми ніколи не дізнаємося, на скільки кращою є та дорога, якою ми не пішли…
– Учителю, допоможи мені! Я дуже хочу бути мудрою і успішною людиною. Але в мене не виходить!
Учитель вирішив проаналізувати ситуацію і навіть довідатися докладніше, де причина таких думок:
– Чому ти так вирішив? – запитав вчитель.
– Мені бракує у житті мудрості. Багато рішень, що їх приймаю, на жаль, виявляються не вірними. Ось, наприклад, місяць тому переді мною був вибір, куди поїхати відпочивати: в гори чи до моря.
– І що саме ти вибрав?
– Я поїхав в гори.
– Чудове рішення, – сказав вчитель.
– Я теж так думав, – зітхнув учень. – Але весь місяць мого відпочинку в горах йшов дощ. А мої друзі тим часом чудово відпочили біля моря. І чому я не поїхав з ними? І такі ситуації часто відбуваються у моєму житті, – продовжував учень. – Учитель, підкажи, як мені стати мудрішим?
Учитель подумав і відповів:
– Це дуже легко: просто повір у свій вибір!
Будь-яке рішення, яке ми приймаємо – правильне! Ти ж не знаєш, що могло б трапитись з тобою на морі. Можливо, ти б підхопив якусь хворобу і пролежав би весь відпочинок у ліжку. Все дуже відносно. У кожному випадку важливо завжди займати активну позицію і вчасно приймати хоч якесь рішення. Будь-яке рішення краще, ніж відсутність любого рішення! Ми ніколи не дізнаємося, на скільки кращою є та дорога, якою ми не пішли…
Немає коментарів:
Дописати коментар